«Платіжний хаб» – дієвий цифровий механізм оплати послуг у сервісних центрах МВС. Станом на 31 серпня 2026 року автоматично сформовано 262 233 рахунки, з яких 78 982 оплачено онлайн. Загальна сума проведених онлайн-платежів становить 212 422 497 грн, які поповнили державний бюджет України. Це цифрове рішення – результат спільної довготривалої роботи фахівців ДП «ІНФОТЕХ» та Головного сервісного центру МВС. «Платіжний хаб» масштабовано по всій Україні та охоплює такі адміністративні послуги – реєстрацію та перереєстрацію транспортних засобів. «Платіжний хаб» автоматизує процес оплати: система формує єдиний платіжний документ, де зазначені всі необхідні платежі та збори.  Після здійснення онлайн-оплати система отримує електронне підтвердження операції. Це дозволяє продовжити оформлення послуги без паперової квитанції та ручного внесення платіжних реквізитів. Крім того, цифровий механізм забезпечує прозорий рух коштів і контроль за своєчасністю їх надходжень до державного бюджету України. За чотири місяці роботи «Платіжний хаб» довів свою зручність та ефективність. Наразі оброблено значний обсяг платіжних операцій у масштабах країни. Архітектура рішення передбачає подальше розширення сфери його застосування. Продовжуємо розвиток «Платіжного хабу» та працюємо над підключенням інших адміністративних послуг. Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.

Вісім працівниць, вісім особистих дистанцій. Імена Героїв на грудях та одна спільна мета - пам’ятати. Тиждень пам’яті у сервісних центрах МВС півдня України завершився особливим символічним кроком. Участю у 9-му Всеукраїнському та Міжнародному забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». 29 серпня, у День пам’яті захисників України, працівниці сервісних центрів МВС Одещини та Миколаївщини вийшли на свої дистанції з іменами Героїв на грудях. Не заради спортивного результату, не заради медалі чи фінішного часу. Кожен крок цього дня був про вдячність. Про тих, хто віддав життя за Україну. Про пам’ять, яку ми несемо далі — у своїй роботі, у своїх вчинках, у своїх серцях. Це особливий забіг, де не змагаються за секунди, місця чи медалі. Тут головне  ім’я людини, заради якої виходиш на дистанцію. Цього року через безпекову ситуацію забіг проходив в онлайн-форматі. Щоб долучитися до нього, учасниці попередньо зареєструвалися, обрали Героїв, пам’яті яких присвятили свою участь, та отримали спеціальні наліпки з їхніми іменами. Кожна могла самостійно визначити безпечний маршрут, дистанцію та зручний час. Наші колеги вирішили пройти цей шлях разом. До забігу долучилися вісім працівниць сервісних центрів МВС півдня України. Частина з них взяла участь у спільному заході разом із представниками інших підрозділів системи МВС. Інші обрали власні безпечні маршрути відповідно до умов забігу. [metaslider id="39326"] Хтось біг, хтось долав дистанцію у своєму темпі. Але цього дня не було перших і останніх. Бо це не забіг за результатом, це шлях пам’яті. Кожна з них попередньо зареєструвалася для участі у забігу, обрала свою дистанцію та, найголовніше,  ім’я Героя, пам’яті якого присвятила цей день. На старт вони виходили зі спеціальними іменними наліпками, несучи із собою не просто прізвище, а історію конкретної людини. Хтось долав кілька кілометрів, хтось обрав довшу дистанцію, хтось біг поруч із рідними. Але тут немає більшої чи меншої участі. Кожен крок має однакову вагу, коли він зроблений заради пам’яті. Для однієї учасниці Герой колега. Для іншої знайома людина, побратим, чоловік подруги або Захисник, чию історію вона вирішила пронести своєю дистанцією. І саме з таких особистих історій складається спільна пам’ять. Тому цей забіг об’єднав наших працівниць не навколо спортивного результату, а навколо значно важливішого  вдячності тим, хто віддав життя за Україну. Вісім жінок вийшли на різні дистанції, але фактично долали один спільний шлях  шлях пам’яті.І кожна з них своїм кроком сказала: «Я пам’ятаю твоє ім’я. Я несу твою історію далі». Вісім учасниць - вісім особистих історій пам’яті  Одещина: про найдовшу дистанцію пам’яті. 10 кілометрів за Павла Найдовшу дистанцію серед наших учасниць 10 кілометрів — обрала Кристина Алексєєва, яка у відділі, що займається питаннями перевезення небезпечних вантажів. Для неї ці десять кілометрів  значно більше, ніж спортивний виклик. Кристина родом із Донеччини. Там минули її дитинство та юність, там вона навчалася, здобула вищу освіту та розпочала професійний шлях. Багато років працювала на державній службі, нещодавно приєдналася до команди сервісних центрів МВС. Тому війна для неї це не абстрактні повідомлення у стрічці новин. Це знайомі міста. Знайомі люди. Колеги, яких уже немає поруч. Свою дистанцію Кристина присвятила Павлу Горошку - колезі, якого знала як чудового фахівця, відповідальну і надійну людину ще з Покровська. З початком великої війни Павло став на захист України. Він був бойовим медиком одним із тих, хто на полі бою рятує життя інших, нерідко ризикуючи власним. 6 липня 2022 року Павло Горошко загинув. 29 серпня його ім’я було з Кристиною на дистанції, на спеціальній наліпці, у думках, у кожному кроці. Десять кілометрів із пам’яттю про людину, яка могла б сьогодні бути поруч. Десять кілометрів, щоб ще раз вимовити його ім’я. На такій дистанції неодмінно настає момент, коли стає важко. Але коли на грудях  ім’я людини, яка віддала своє життя за Україну, саме слово «важко» набуває зовсім іншого значення. Історія Кристини це лише одна з восьми особистих історій цього дня. [metaslider id="39305"] Миколаївщина: про багаторічну традицію та спільний забіг із мамою Для працівниці відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Альони Колеснікової участь у забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України» вже стала особистою традицією. Вона долучається до нього щороку, починаючи з 2020 року. Та кожен такий забіг  це не просто чергова дистанція. Це конкретне ім’я, конкретна доля і пам’ять про людину, яку хочеться зберегти. Цього року Альона присвятила свою участь Юрію Ковєневу  чоловікові її подруги та своєму товаришу, який загинув у бою в Серебрянському лісі на Донеччині. На дистанцію Альона вийшла разом зі своєю мамою. Поруч долали кілометри дві близькі людини, об’єднані спільним бажанням вшанувати пам’ять Захисника. [metaslider id="39285"] Крок за кроком вони несли його ім’я своєю дистанцією. Саме в цьому і є особливий сенс забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Бо за кожною наліпкою не просто прізвище. За нею ціле життя.Чийсь син.Чиясь донька. Батько. Чоловік. Брат. Друг. Колега. Побратим. Людина, яка мала свої мрії, роботу, родину, плани на завтра. Людина, яка могла сьогодні бути поруч. Ми продовжуємо працювати, надавати державні послуги, допомагати людям, виховувати дітей, зустрічати ранки та планувати майбутнє завдяки тим, хто став на захист України. Саме тому пам’ять про полеглих Захисників і Захисниць  це не лише дата в календарі. Це наша відповідальність. Вісім працівниць сервісних центрів МВС півдня України долали свої дистанції не заради особистого рекорду. Вони бігли, щоб імена Героїв продовжували звучати. Вісім працівниць. Вісім дистанцій. Вісім особистих історій пам’яті. У кожного - своя дистанція. Своє ім’я на грудях. Своя людина, про яку вона пам’ятала, роблячи наступний крок. Бо цей забіг насправді вимірюється не кілометрами, а вимірюється іменами, які ми не маємо права забути. Шануємо Воїнів. Біжимо за Героїв України. Пам’ятаємо кожного.

Навчальна їзда – важливий етап підготовки майбутнього водія. Однак проводити її можна не на будь-якій дорозі. Правила дорожнього руху чітко визначають місця, де навчання водінню заборонене. Головний сервісний центр МВС нагадує: дотримання Правил дорожнього руху починається ще під час навчання. Відповідно до пункту 24.9 Правил дорожнього руху України, забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій зоні, на дорогах для автомобілів та на автомагістралях. Таке обмеження насамперед пов’язане з безпекою всіх учасників дорожнього руху. Автомагістралі та дороги для автомобілів призначені для безперешкодного руху транспортних засобів, а водії-початківці під час навчання можуть діяти повільніше, вагатися під час прийняття рішень або потребувати додаткового часу для виконання маневру. Спочатку – автомайданчик, потім дорога Початкове навчання водінню має проводитися на закритих майданчиках, автодромах або в місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Лише після набуття достатніх початкових навичок навчальна їзда може відбуватися на дорогах – і тільки в присутності інструктора з підготовки водіїв. Це передбачено пунктами 24.4 та 24.5 ПДР. Тобто навчальний маршрут має бути не просто «дорогою з меншим трафіком». Він повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху та забезпечувати належні умови для безпечного навчання. Чому не можна навчатися на автомагістралі? Автомагістраль – це дорога зі спеціальними умовами руху: для кожного напрямку передбачені окремі проїзні частини, відсутні перехрестя в одному рівні, а доступ до неї та виїзд з неї обмежені. На таких дорогах водії розраховують на прогнозований і динамічний рух транспортного потоку. Натомість під час навчальної їзди головне завдання – сформувати у майбутнього водія навички поступово, без створення додаткових ризиків. Саме тому автомагістраль – не місце для перших спроб розігнатися, змінити смугу руху чи відпрацювати впевненість за кермом. Також заборонена навчальна їзда у житловій зоні. Це правило додатково закріплене в пункті 26.2 ПДР. У житлових зонах особливо важливо враховувати присутність пішоходів, які мають перевагу перед транспортними засобами. Що варто пам’ятати майбутньому водієві Навчальна їзда – це не просто можливість «потренуватися за кермом». Це контрольований процес, під час якого майбутній водій має поступово навчитися прогнозувати ситуацію на дорозі, правильно виконувати маневри та взаємодіяти з іншими учасниками руху. Тож якщо під час навчання виникає бажання випробувати себе на швидкісній автомагістралі, варто пам’ятати просте правило: спочатку навички – потім складні дорожні умови. Безпека під час навчання важливіша за кількість кілометрів, які учень встиг проїхати. Адже хорошого водія визначає не те, наскільки швидко він навчився їздити, а те, наскільки безпечно він уміє це робити. Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.