4388 днів війни. 1462 дні повномасштабного вторгнення.
Для когось – це цифри. Для Ярослава Вернигори – це життя, яке розділилося на «до» і «після».
24 лютого 2022 року він пам’ятає до деталей. Тривожні новини, дзвінки рідним, відчуття стислого повітря.
«Я добре пам’ятаю той ранок. Було відчуття, ніби світ звузився до кількох рішень. Я зрозумів: чекати не можна. Час діяти».
До війни його життя здавалося стабільним і впорядкованим.
Ярослав Вікторович Вернигора, 56 років, ветеран 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу. Має двоє дітей. Народився у Сімферополі. Морська освіта – Одеський інститут морського флоту. Усе життя – цивільна сфера: інженер морського транспорту, логістика, управління. Вантажообіг, процеси, відповідальність. Графіки, плани, чіткість.
У березні 2022 року він став кулеметником штурмового підрозділу.
«З початком вторгнення моє життя змінилося. Я став військовослужбовцем. Побачив війну зблизька. Відчув втому, страх і величезну відповідальність за побратимів. Я зрозумів, наскільки тонка межа між “було” і “немає”. І наскільки швидко дорослішаєш», – розповідає наш герой.
Бойові завдання. Побратими. Втрати. Поранення. Але війна змінює не лише тіло. Вона змінює зсередини.
У жовтні 2023 року після поранення мене звільнили зі служби та встановили групу інвалідності.
«Але найбільші зміни – не в документах. Я зрозумів усю жорстокість ворога. І зрозумів, що життя не можна відкладати. Я став сильнішим, ніж думав. І водночас – чеснішим із собою», – ділиться Ярослав.
Війна змінює людину зсередини. Ці зміни не завжди помітні зовні, але вони глибокі. Ярослав повернувся в цивільне життя іншим.
За підтримки Державної служби зайнятості він працевлаштувався адміністратором у сервісному центрі МВС Одещини. Пройшов стажування, став частиною команди.
«Я зрозумів, що настав час усе робити по-іншому. Якщо раніше я відповідав за процеси, то тепер – ще й за людей. Мені важливо бути корисним. Це теж служба. Просто інша».
Адаптація. Вона у кожного своя. Ярослав не зупинився.
Команда сервісних центрів МВС Одещини взяла участь у турнірі з CrossFit. Виснажливі вправи, сильні суперники. Команда не здобула призових місць, але продемонструвала головне – єдність і витривалість. Ярослав посів 3 місце в індивідуальних змаганнях та став одним із найкращих у жимі лежачи.
Справжня сила – не лише в м’язах. Вона – в характері. Його результат – не просто спортивне досягнення це відповідь війні.
«Мене можна поранити, але не можна зламати. Я подорослішав. Я змінився. Я досі є собою, але я інший. Я навчився не відкладати життя та зрозумів ціну тиші, став сильнішим, ніж думав. Війна змінила мене не зовні а всередині», – наголошує він.
Це не просто спорт. Це доказ того, що внутрішня трансформація народжує нову силу. Ми пережили ці роки разом, кожен по-своєму. Але сьогодні нас об’єднує спільне: ми досі є собою, але ми уже інші.
Його історія – про внутрішню трансформацію. Про те, як війна змінює людину, але не забирає її сутність. Про те, як ми навчилися витримувати більше. Не зламалися – адаптувалися.
Ми всі пережили ці роки разом. Але кожен – по-своєму. Кожна особиста історія – частина великої спільної трансформації.
Як суспільство, ми завжди будемо в боргу перед тими, хто боронить нашу свободу. Та найкраща вдячність – це можливості. Робота. Підтримка. Нова точка опори.
Бо ми досі є собою.
Але ми вже інші!
Історія опублікована в межах інформаційної кампанії МВС «Інші ми», що присвячена глибокій внутрішній трансформації кожного за роки війни. Через особисті історії ми розповідаємо про спільний досвід і силу, що безповоротно змінили українське суспільство.
А які зміни ви бачите в собі? Діліться власними історіями трансформації.
#інші_ми