Новини

Вісім працівниць, вісім особистих дистанцій. Імена Героїв на грудях та одна спільна мета - пам’ятати. Тиждень пам’яті у сервісних центрах МВС півдня України завершився особливим символічним кроком. Участю у 9-му Всеукраїнському та Міжнародному забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». 29 серпня, у День пам’яті захисників України, працівниці сервісних центрів МВС Одещини та Миколаївщини вийшли на свої дистанції з іменами Героїв на грудях. Не заради спортивного результату, не заради медалі чи фінішного часу. Кожен крок цього дня був про вдячність. Про тих, хто віддав життя за Україну. Про пам’ять, яку ми несемо далі — у своїй роботі, у своїх вчинках, у своїх серцях. Це особливий забіг, де не змагаються за секунди, місця чи медалі. Тут головне  ім’я людини, заради якої виходиш на дистанцію. Цього року через безпекову ситуацію забіг проходив в онлайн-форматі. Щоб долучитися до нього, учасниці попередньо зареєструвалися, обрали Героїв, пам’яті яких присвятили свою участь, та отримали спеціальні наліпки з їхніми іменами. Кожна могла самостійно визначити безпечний маршрут, дистанцію та зручний час. Наші колеги вирішили пройти цей шлях разом. До забігу долучилися вісім працівниць сервісних центрів МВС півдня України. Частина з них взяла участь у спільному заході разом із представниками інших підрозділів системи МВС. Інші обрали власні безпечні маршрути відповідно до умов забігу. [metaslider id="39326"] Хтось біг, хтось долав дистанцію у своєму темпі. Але цього дня не було перших і останніх. Бо це не забіг за результатом, це шлях пам’яті. Кожна з них попередньо зареєструвалася для участі у забігу, обрала свою дистанцію та, найголовніше,  ім’я Героя, пам’яті якого присвятила цей день. На старт вони виходили зі спеціальними іменними наліпками, несучи із собою не просто прізвище, а історію конкретної людини. Хтось долав кілька кілометрів, хтось обрав довшу дистанцію, хтось біг поруч із рідними. Але тут немає більшої чи меншої участі. Кожен крок має однакову вагу, коли він зроблений заради пам’яті. Для однієї учасниці Герой колега. Для іншої знайома людина, побратим, чоловік подруги або Захисник, чию історію вона вирішила пронести своєю дистанцією. І саме з таких особистих історій складається спільна пам’ять. Тому цей забіг об’єднав наших працівниць не навколо спортивного результату, а навколо значно важливішого  вдячності тим, хто віддав життя за Україну. Вісім жінок вийшли на різні дистанції, але фактично долали один спільний шлях  шлях пам’яті.І кожна з них своїм кроком сказала: «Я пам’ятаю твоє ім’я. Я несу твою історію далі». Вісім учасниць - вісім особистих історій пам’яті  Одещина: про найдовшу дистанцію пам’яті. 10 кілометрів за Павла Найдовшу дистанцію серед наших учасниць 10 кілометрів — обрала Кристина Алексєєва, яка у відділі, що займається питаннями перевезення небезпечних вантажів. Для неї ці десять кілометрів  значно більше, ніж спортивний виклик. Кристина родом із Донеччини. Там минули її дитинство та юність, там вона навчалася, здобула вищу освіту та розпочала професійний шлях. Багато років працювала на державній службі, нещодавно приєдналася до команди сервісних центрів МВС. Тому війна для неї це не абстрактні повідомлення у стрічці новин. Це знайомі міста. Знайомі люди. Колеги, яких уже немає поруч. Свою дистанцію Кристина присвятила Павлу Горошку - колезі, якого знала як чудового фахівця, відповідальну і надійну людину ще з Покровська. З початком великої війни Павло став на захист України. Він був бойовим медиком одним із тих, хто на полі бою рятує життя інших, нерідко ризикуючи власним. 6 липня 2022 року Павло Горошко загинув. 29 серпня його ім’я було з Кристиною на дистанції, на спеціальній наліпці, у думках, у кожному кроці. Десять кілометрів із пам’яттю про людину, яка могла б сьогодні бути поруч. Десять кілометрів, щоб ще раз вимовити його ім’я. На такій дистанції неодмінно настає момент, коли стає важко. Але коли на грудях  ім’я людини, яка віддала своє життя за Україну, саме слово «важко» набуває зовсім іншого значення. Історія Кристини це лише одна з восьми особистих історій цього дня. [metaslider id="39305"] Миколаївщина: про багаторічну традицію та спільний забіг із мамою Для працівниці відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Альони Колеснікової участь у забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України» вже стала особистою традицією. Вона долучається до нього щороку, починаючи з 2020 року. Та кожен такий забіг  це не просто чергова дистанція. Це конкретне ім’я, конкретна доля і пам’ять про людину, яку хочеться зберегти. Цього року Альона присвятила свою участь Юрію Ковєневу  чоловікові її подруги та своєму товаришу, який загинув у бою в Серебрянському лісі на Донеччині. На дистанцію Альона вийшла разом зі своєю мамою. Поруч долали кілометри дві близькі людини, об’єднані спільним бажанням вшанувати пам’ять Захисника. [metaslider id="39285"] Крок за кроком вони несли його ім’я своєю дистанцією. Саме в цьому і є особливий сенс забігу «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». Бо за кожною наліпкою не просто прізвище. За нею ціле життя.Чийсь син.Чиясь донька. Батько. Чоловік. Брат. Друг. Колега. Побратим. Людина, яка мала свої мрії, роботу, родину, плани на завтра. Людина, яка могла сьогодні бути поруч. Ми продовжуємо працювати, надавати державні послуги, допомагати людям, виховувати дітей, зустрічати ранки та планувати майбутнє завдяки тим, хто став на захист України. Саме тому пам’ять про полеглих Захисників і Захисниць  це не лише дата в календарі. Це наша відповідальність. Вісім працівниць сервісних центрів МВС півдня України долали свої дистанції не заради особистого рекорду. Вони бігли, щоб імена Героїв продовжували звучати. Вісім працівниць. Вісім дистанцій. Вісім особистих історій пам’яті. У кожного - своя дистанція. Своє ім’я на грудях. Своя людина, про яку вона пам’ятала, роблячи наступний крок. Бо цей забіг насправді вимірюється не кілометрами, а вимірюється іменами, які ми не маємо права забути. Шануємо Воїнів. Біжимо за Героїв України. Пам’ятаємо кожного.

Навчальна їзда – важливий етап підготовки майбутнього водія. Однак проводити її можна не на будь-якій дорозі. Правила дорожнього руху чітко визначають місця, де навчання водінню заборонене. Головний сервісний центр МВС нагадує: дотримання Правил дорожнього руху починається ще під час навчання. Відповідно до пункту 24.9 Правил дорожнього руху України, забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій зоні, на дорогах для автомобілів та на автомагістралях. Таке обмеження насамперед пов’язане з безпекою всіх учасників дорожнього руху. Автомагістралі та дороги для автомобілів призначені для безперешкодного руху транспортних засобів, а водії-початківці під час навчання можуть діяти повільніше, вагатися під час прийняття рішень або потребувати додаткового часу для виконання маневру. Спочатку – автомайданчик, потім дорога Початкове навчання водінню має проводитися на закритих майданчиках, автодромах або в місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Лише після набуття достатніх початкових навичок навчальна їзда може відбуватися на дорогах – і тільки в присутності інструктора з підготовки водіїв. Це передбачено пунктами 24.4 та 24.5 ПДР. Тобто навчальний маршрут має бути не просто «дорогою з меншим трафіком». Він повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху та забезпечувати належні умови для безпечного навчання. Чому не можна навчатися на автомагістралі? Автомагістраль – це дорога зі спеціальними умовами руху: для кожного напрямку передбачені окремі проїзні частини, відсутні перехрестя в одному рівні, а доступ до неї та виїзд з неї обмежені. На таких дорогах водії розраховують на прогнозований і динамічний рух транспортного потоку. Натомість під час навчальної їзди головне завдання – сформувати у майбутнього водія навички поступово, без створення додаткових ризиків. Саме тому автомагістраль – не місце для перших спроб розігнатися, змінити смугу руху чи відпрацювати впевненість за кермом. Також заборонена навчальна їзда у житловій зоні. Це правило додатково закріплене в пункті 26.2 ПДР. У житлових зонах особливо важливо враховувати присутність пішоходів, які мають перевагу перед транспортними засобами. Що варто пам’ятати майбутньому водієві Навчальна їзда – це не просто можливість «потренуватися за кермом». Це контрольований процес, під час якого майбутній водій має поступово навчитися прогнозувати ситуацію на дорозі, правильно виконувати маневри та взаємодіяти з іншими учасниками руху. Тож якщо під час навчання виникає бажання випробувати себе на швидкісній автомагістралі, варто пам’ятати просте правило: спочатку навички – потім складні дорожні умови. Безпека під час навчання важливіша за кількість кілометрів, які учень встиг проїхати. Адже хорошого водія визначає не те, наскільки швидко він навчився їздити, а те, наскільки безпечно він уміє це робити. Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.

Люди приходять до сервісних центрів МВС зі звичайними справами: отримати посвідчення водія, зареєструвати автомобіль, скласти іспит чи відновити свої водійські документи. У залах очікування звучать номери електронного запису, адміністратори приймають відвідувачів, хтось хвилюється перед іспитом, а хтось радіє щойно отриманому документу. А поруч – порожній стілець, на який ніхто не сідає. На ньому напис: «Тут міг сидіти той, хто віддав за незалежність України найцінніше – своє життя. Пам’ятаємо». Поряд – квітка. Таку символічну акцію у межах Тижня пам’яті, що триває з 24 до 30 серпня, проводять у сервісних центрах МВС Одещини, Миколаївщини та Херсонщини. Порожній стілець серед звичного руху нагадує про тих, хто міг би сьогодні бути поруч із нами та серед нас. Прийти за посвідченням водія, зареєструвати автомобіль, скласти іспит, вирішити свої справи, повернутися додому до рідних. Вони також мали плани, родини, роботу, мрії. Але віддали за Україну найцінніше – своє життя. Одещина. «Одеса живе. Попри тривоги, вибухи й безсонні ночі люди прокидаються, йдуть на роботу, реєструють автівки, складають іспити, планують завтра. І раптом бачиш цей порожній стілець і розумієш: для когось завтра вже не настало. Він віддав своє життя, щоб воно було у нас. Від цих кількох слів на стільці важко просто пройти повз», – ділиться військовослужбовець Андрій. Миколаївщина. «Ми вже навчилися дуже цінувати звичайні речі: прокинутися зранку, вийти на роботу, прийти по документ, повернутися додому до рідних. Раніше це здавалося буденністю. Сьогодні розумієш, що за цю буденність хтось віддав своє життя. Дивишся на порожній стілець – і думаєш: він міг би сидіти тут поруч зі мною. Але його місце залишилося порожнім назавжди», – розповідає відвідувач сервісного центру МВС. Херсонщина. Для Херсонщини пам’ять має особливу вагу. Можливість жити звичайним життям не сприймається як щось само собою зрозуміле. «Коли ти можеш прийти до сервісного центру МВС, отримати документ, вирішити звичайну справу – це вже частина нормального життя, яке ми так бережемо. А цей порожній стілець нагадує, якою ціною воно нам дається», – ділиться відвідувачка. Порожній стілець. Квітка. Ці символи не потребують гучних слів. Хтось проходить повз і лише на мить затримує погляд. Хтось зупиняється й перечитує напис. Але саме в цій короткій паузі виникає головне – усвідомлення ціни нашого сьогодні. [metaslider id="39245"] Можливість працювати, навчатися, керувати автомобілем, виховувати дітей, планувати майбутнє та просто жити своїм життям має надзвичайно високу ціну. Порожній стілець залишається вільним. А наша пам’ять – ні. Пам’ятаємо кожного Захисника та кожну Захисницю, хто віддав життя за Україну! Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.

У межах Тижня пам’яті говоримо про Захисників і Захисниць України – тих, хто віддав найдорожче за нашу свободу, незалежність і право жити на своїй землі. Говоримо про них через людей, які продовжують берегти їхню пам’ять: рідних, друзів, побратимів і колег. 29 серпня – День пам’яті захисників і захисниць України. Цього дня ми особливо схиляємо голови перед тими, чиї імена назавжди залишилися в історії нашої держави. За кожним ім’ям – ціле життя. Родина, друзі, робота, мрії, звичайні будні, які могли тривати ще багато років. Але війна обірвала їх. Серед тисяч українців, яких ми втратили через російську агресію, – наші колеги, працівники сервісних центрів МВС: Володимир Земляний та Денис Дундін. Вони щодня були поруч із людьми. Приймали документи, допомагали громадянам, вирішували робочі питання. Вони мали цивільні професії, плани на майбутнє, родини та улюблені справи. Та коли Україна опинилася перед смертельною загрозою, обидва зробили вибір на користь Батьківщини. Володимир Земляний: «Зьома» Старший сержант Володимир Земляний, позивний «Зьома», народився у Сєвєродонецьку (нині – Сіверськодонецьк) на Луганщині. Працював завідувачем сектору інформатизації та довідкового забезпечення регіонального сервісного центру МВС у Луганській області. Володимир був людиною, яку згадують із теплом. Відкритий, щирий, відповідальний, завжди позитивний. Він любив проводити час із сім’єю та друзями, подорожувати Україною, радів своєму синові. Він уже мав бойовий досвід – у 2014-2016 роках брав участь в АТО та ООС. За участь в антитерористичній операції був нагороджений відзнакою Президента України. Після початку повномасштабного вторгнення Володимир знову став на захист України. 18 квітня 2022 року він приєднався до лав ТРО, став бійцем 128-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ та командиром стрілецького відділення. Він мріяв про мирне життя, повернення до рідного міста, родину. Незадовго до загибелі зробив пропозицію коханій і подарував їй обручку. 18 вересня 2022 року на Донеччині, у Волноваському районі, Володимир загинув від танкового обстрілу російських військ. Йому було 44 роки. Він мав жити. Любити. Будувати плани. Радіти своїй родині. Але віддав життя за те, щоб це могли робити інші. Денис Дундін: «Він жив для країни» Молодший лейтенант Денис Дундін народився в селі Наталине на Харківщині. Працював адміністратором сервісного центру МВС у Берестині. Колеги згадують його як молодого, усміхненого, щирого чоловіка, який завжди був готовий допомогти. Людину, для якої робота була не просто обов’язком, а можливістю бути корисним іншим. Коли почалася повномасштабна війна, Денис не вагався. Він залишив цивільну роботу й став до лав Сил оборони України. Спочатку обслуговував бронетехніку та відповідав за її готовність до бою. Згодом отримав звання молодшого лейтенанта та став командиром стрілецького взводу на Запорізькому напрямку. Він відповідав за людей, які були поруч. За побратимів. За виконання бойових завдань. За життя тих, хто йшов разом із ним. 5 лютого 2024 року Денис загинув під час мінометного обстрілу на Запоріжжі. Йому було лише 33 роки. «Він жив не для себе – він жив для країни», – так говорять про Дениса його колеги. І сьогодні ці слова звучать особливо сильно.   Пам’ятаємо своїх. Вони поруч із нами Пам’ять живе не лише в датах, меморіалах і викарбуваних на камені іменах. Найсильніше вона живе в людях – у тих, хто пам’ятає голос, усмішку, погляд, спільні розмови та моменти, які вже ніколи не повторяться. Для працівників сервісних центрів МВС це рідні люди, друзі, близькі, хрещені батьки – ті, чиї імена назавжди залишилися частиною їхнього життя. У межах Тижня пам’яті ми говоримо про них через тих, хто продовжує берегти їхню пам’ять. Київщина: пам’ять, яку береже хрещениця Українська земля сьогодні рясніє прапорами над могилами Захисників і Зазисниць. За кожним синьо-жовтим стягом – людина, яка колись жила поруч із нами, будувала плани, любила, мріяла про майбутнє. Для комунікаційниці сервісних центрів МВС Київщини Яни Ревенко пам’ять про одного з таких Героїв – не просто частина історії. Це особиста історія, яка назавжди залишиться в її серці. «Батя», воїн 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Чотири роки війни, чотири роки передової – там, де щодня доводиться дивитися смерті у вічі. Для побратимів він був сильним і надійним, людиною, на яку можна було покластися. Для родини – найдорожчим. А для нашої колеги – хрещеним батьком, подарованим Богом. Узимку цього року його серце зупинилося. Та не зупинилася пам’ять про нього. Донеччина: коли Герой – твій рідний брат На Донеччині працівники сервісних центрів МВС також зберігають пам’ять про Захисника, який був частиною родини їхньої колеги. Дмитро Пономаренко – рідний брат співробітниці регіонального сервісного центру МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополі Яни Голікової. Понад 20 років він присвятив службі. У 2014 році був відзначений нагородою Президента України «За участь в антитерористичній операції», а у 2022 році – «За оборону України». «Тримаємо небо, бережемо життя!» – девіз батальйону, у якому служив Дмитро. І він тримав своє небо до останнього. Під час виконання бойового завдання життя Захисника обірвав ворожий дрон. Працівники сервісних центрів МВС Донеччини вшанували Дмитра, поклали квіти та схилили голови у мовчазній вдячності. Лідія Дюкова: людина, яка несла тепло Та війна забирає життя не лише тих, хто тримає зброю. Лідія Дюкова працювала прибиральницею регіонального сервісного центру МВС у Харківській області. Вона жила простим життям – працювала, любила доньку, спілкувалася з колегами, мріяла про мир і спокій. За спогадами тих, хто її знав, Лідія була доброю, щирою та життєрадісною людиною. Вона вміла створювати порядок і затишок навколо себе та дарувати людям добре слово. 2 червня 2022 року Лідія загинула внаслідок російського артилерійського обстрілу Київського району Харкова. Ворожий снаряд зруйнував школу, де вона шукала прихистку. Лідії був 71 рік. Вона не була військовою. Не тримала зброї. Не стояла в окопі. Вона просто хотіла вижити. Але російська війна не залишила їй шансу. У кожного з них – своя історія, своя родина, свій шлях. Хтось був нашим колегою, хтось – рідною людиною нашого працівника, хтось – тим, хто назавжди залишив особливий слід у чиємусь серці. Та всіх їх об’єднує пам’ять – пам’ять людей, які знали, любили, працювали поруч, чекали та продовжують жити з цією втратою. Ми пам’ятаємо наших працівників. Пам’ятаємо Захисників і Захисниць, які були їхніми рідними, друзями, побратимами. Пам’ятаємо кожного, чиє життя забрала російська агресія. Бо пам’ятати – означає називати їхні імена. Розповідати про їхні життя. Говорити про їхні мрії, любов, добрі справи й людяність. Пам’ятати не лише день, коли вони загинули, а й те, ким вони були, як жили і кого залишили після себе. Вони віддали найдорожче, щоб Україна жила. 
Наш обов’язок – жити, пам’ятати й берегти те, за що вони боролися. Низько схиляємо голови у скорботі. Вічна пам’ять Захисникам і Захисницям України та всім, чиє життя забрала ця війна. 
Вічна слава. Вічна шана. Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті. 

Одещина. Чорноморське – життя біля моря в умовах війни  Чорноморське – невелика приморська громада Одещини, де близькість до моря завжди визначала ритм життя. Повномасштабна війна змінила його. Повітряні тривоги, загроза ракетних і дронових атак та безпекові обмеження стали частиною повсякдення.  Попри це, громада продовжує жити: люди працюють, виховують дітей, підтримують військових і вирішують звичайні життєві питання.  Для таких населених пунктів мобільний формат державних послуг особливо важливий. Не потрібно їхати до стаціонарного сервісного центру МВС – необхідні послуги адміністратори сервісних центрів МВС надають безпосередньо в громаді.  Миколаївщина. Галицинівська громада – від близькості фронту до відновлення  Галицинівська громада відчула наслідки війни особливо гостро. Близькість до бойових дій, обстріли, пошкодження інфраструктури та вимушений виїзд частини мешканців змінили звичне життя.  Сьогодні тут відновлюють пошкоджене, повертаються до роботи, підтримують військових і поступово відновлюють звичний уклад. Доступність державних послуг – одна з важливих складових цього процесу.  Мобільний сервісний центр МВС дає можливість отримати необхідні послуги поруч із домом, заощаджуючи час і кошти на дорогу.  Херсонщина. Високопілля – державний сервіс повертається на деокуповану землю  Для Високопілля слова «повернення до нормального життя» мають особливу вагу.  Громада пережила російську окупацію, бойові дії та значні руйнування. Люди крок за кроком повертають те, що війна намагалася відібрати, – можливість жити звичайним життям.  Тому приїзд мобільного сервісного центру МВС на деокуповану Херсонщину – це не лише можливість оформити необхідні документи. Коли до громади повертаються медицина, освіта, адміністративні та державні послуги, люди відчувають, що держава поруч і продовжує працювати для них.  Різні громади – одна потреба Чорноморське, Галицинівська громада та Високопілля мають різну історію й по-різному переживають війну.  Для одних мобільний сервісний центр МВС – це можливість не долати десятки кілометрів до найближчого сервісного центру МВС. Для інших – суттєве полегшення в умовах відновлення громади. А на деокупованій території доступність державних послуг стає ще одним свідченням повернення до звичного життя.  У цьому й полягає одна з ключових ролей мобільних сервісних центрів МВС: не чекати, поки людина подолає відстань до державного сервісу, а долати цю відстань назустріч людині.  Три області. Три громади. Три різні історії стійкості. І одна держава, яка залишається поруч із людьми – особливо там, де її присутність найбільш потрібна.  Під час роботи мобільних сервісних центрів МВС: проведено 18 реєстраційних операцій; обміняно або відновлено 8 посвідчень водія; надано 38 консультацій. [metaslider id="39216"] Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.

Головний сервісний центр МВС наголошує: офіційні іспити на право керування транспортними засобами складаються виключно у сервісних центрах МВС. Онлайн-формату для складання теоретичного чи практичного іспиту не передбачено. Адже шлях до посвідчення водія – це послідовна процедура, яка включає самопідготовку, теоретичний і практичний курси, складання іспитів і зрештою отримання водійського документа. Щоб отримати посвідчення водія, видане вперше майбутньому керманичу варто знати та розуміти алгоритм його отримання. Теоретична підготовка: самостійно або в автошколі Підготуватися до теоретичного іспиту можна двома способами: самостійно або в акредитованому закладі з підготовки водіїв – автошколі. Якщо кандидат обирає навчання в автошколі, то після підготовки може звертатися до сервісного центру МВС на складання теоретичного іспиту. Якщо ж кандидат готується самостійно, він також може безпосередньо звернутися до сервісного центру МВС для складання теоретичного іспиту. Саме успішне складання теоретичного іспиту в сервісному центрі МВС є офіційним підтвердженням знань Правил дорожнього руху. Тестування передбачає 20 запитань та допускає максимум дві помилки. Оцінка формується автоматично, а результат з’являється на екрані монітора одразу після складання. Практична підготовка: навчання та внутрішній іспит в автошколі На відміну від теоретичної частини, практична підготовка кандидата у водії здійснюється обов’язково і виключно в акредитованій автошколі. Акредитація автошколи — це офіційна державна перевірка та дозвіл від Міністерства внутрішніх справ, що підтверджує право навчального закладу готувати водіїв за визначеною законом програмою. Після завершення практичного навчання кандидат складає внутрішній практичний іспит в автошколі. У разі успішного результату навчальний заклад формує електронне свідоцтво про закінчення практичної підготовки та вносить відповідні відомості до Єдиного державного реєстру МВС. Кількість годин практичної підготовки залежить від категорії транспортного засобу та обраної коробки передач. Наприклад, для категорії В передбачено 40 годин практичних занять на автомобілі з механічною коробкою передач та 38 годин — з автоматичною. Офіційний практичний іспит — у сервісному центрі МВС Після успішного завершення практичної підготовки та наявності відповідного електронного свідоцтва кандидат може складати практичний іспит у сервісному центрі МВС. Саме цей іспит є офіційною перевіркою практичних навичок кандидата у водії. Якщо спроба була невдалою, повторно складати іспит можна не раніше ніж через 10 календарних днів на 11. Кількість спроб протягом строку дії свідоцтва не обмежена. Отже, внутрішній іспит в автошколі та іспит у сервісному центрі МВС — це два різні етапи. Результат внутрішнього іспиту не є посвідченням права керування. Лише після успішного складання офіційного практичного іспиту в сервісному центрі МВС кандидат отримує посвідчення водія, видане вперше строком на 2 роки. Як записатися на іспит Записатися на складання теоретичного або практичного іспиту можна: через систему Е-запис на сайті Головного сервісного центру МВС; через мобільний застосунок «Е-запис»; за допомогою термінала самообслуговування безпосередньо в сервісному центрі МВС. Для повторного складання іспиту після невдалої спроби діє правило: новий запис на відповідну послугу можливий не раніше ніж через 10 календарних днів — на 11-й день. Таким чином, автошкола забезпечує підготовку, а сервісний центр МВС проводить офіційне оцінювання знань і практичних навичок кандидата у водії. Саме в сервісному центрі МВС складаються іспити, необхідні для набуття права керування транспортними засобами та отримання посвідчення водія. Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті. 

02 вересня 2026 року об 10:00 год. у приміщенні регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС), за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 5 відбудеться чергове засідання державної акредитаційної комісії РСЦ ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (порядок денний).

До територіального сервісного центру МВС № 5141 в Одесі звернулася громадянка, щоб пройти експертне дослідження легкового автомобіля. Після цього транспортний засіб планували вперше зареєструвати в Україні.  Оскільки автомобіль був вживаним і ввезеним з-за кордону, експертне дослідження перед першою державною реєстрацією є обов’язковим.  Що виявив експерт  Під час криміналістичного дослідження фахівець Одеської Експертної служби МВС встановив, що ідентифікаційний номер кузова автомобіля не змінювався. Проте з номером двигуна виявилося інакше.  На номерному майданчику блока циліндрів маркування не було. Експерт встановив, що номер двигуна знищили механічним способом не в заводських умовах. Щоб встановити первинний номер двигуна, необхідне додаткове дослідження.   Транспортний засіб та реєстраційні документи передано працівникам поліції. [metaslider id="39181"] Коли експертне дослідження є обов’язковим Експертне дослідження обов’язково проводиться під час першої державної реєстрації в Україні вживаного транспортного засобу, ввезеного з-за кордону.  Фахівці перевіряють справжність ідентифікаційних номерів кузова, шасі, рами, двигуна та реєстраційних документів. Саме така перевірка дає змогу виявити можливе втручання в ідентифікаційні позначення автомобіля ще до його державної реєстрації.  Водночас під час перереєстрації автомобіля, що уже зареєстрований в Україні, наприклад у разі купівлі-продажу чи дарування, експертне дослідження рекомендоване, але проводиться за бажанням.  Перевірка до купівлі може заощадити кошти  Ця історія показує: навіть якщо автомобіль має документи та зовні не викликає підозр, проблеми з ідентифікаційними номерами можуть виявити лише фахові дослідження.  Тому, купуючи вживаний автомобіль, варто перевіряти не лише його технічний стан, звіряти пробіг та оцінювати зовнішній вигляд, а й пройти експертне дослідження. Адже це можливість додатково перевірити автомобіль і зменшити ризик придбання автівки з проблемною історією.  Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті. 

Злочинці під різними приводами намагаються виманити конфіденційну інформацію та копії документів українців для власного збагачення або з метою використання у різноманітних аферах. Для цього вони за винагороду можуть пропонувати «послуги», що включають «повну перевірку» історії, «пробити за базами», перевірку чинності водійського посвідчення, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, протоколу обов’язкового технічного контролю (ОТК) або пропонують надати інформацію про авто за VIN-кодом. Головний сервісний центр МВС та Кіберполіція закликають не вестися на подібні пропозиції в мережі і не передавати персональні дані чи копії документів незнайомцям з інтернету. Водночас безкоштовні державні сервіси, завдяки яким можна перевірити інформацію онлайн, мінімізувавши можливі ризики. Так, на офіційному сайті ГСЦ МВС можна перевірити: — Чинність посвідчення водія, виданого в Україні. Покаже основну інформацію: дату видачі, категорії, статус документа (чинний / недійсний / анульований); — Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Допоможе убезпечити себе від шахраїв під час купівлі авто, оформлення угоди чи перевірки документів у разі їх втрати або відновлення; — Протокол обов’язкового технічного контролю. Дозволить одразу переконатися в достовірності документа та стані транспортного засобу. Перевірка наявності та дійсності можлива за номерним знаком транспортного засобу, номером протоколу ОТК або ж VIN-кодом. Для коректного користування сервісом необхідно дотримуватися наступних правил введення даних: — вводьте інформацію лише українськими літерами; — зазначайте серію та номер документа великими літерами; — вводьте дату у зворотному порядку: спочатку рік, потім місяць, потім число (формат — РРРР-ММ-ДД). Некоректне введення даних може призвести до відсутності результату або відображення недостовірної інформації. Важливо: якщо ваші документи були видані до 2013 року, вони можуть не відображатися в електронній базі, Кабінеті водія та в застосунку Дія. У такому випадку радимо їх оновити: посвідчення водія – звернутись до ТСЦ МВС та обміняти на сучасний зразок або написати звернення щодо уточнення даних. свідоцтво про реєстрацію – звернутись до ТСЦ МВС та оновити на сучасний зразок. Детальніше за посиланням. Після видачі нового документа, дані в реєстрі будуть оновлені та посвідчення водія та/або свідоцтво про реєстрацію з’явиться у Кабінеті водія та в застосунку Дія. Скористайтеся цифровими сервісами Головного сервісного центру МВС – це допоможе заощадити ваш час та отримати достовірну інформацію без необхідності особистої присутності в сервісному центрі МВС. Якщо ж ви натрапили на шахрайський контент чи стали жертвою кіберзлочину – зверніться до Кіберполіції онлайн https://ticket.cyberpolice.gov.ua/.

Після теоретичної або практичної підготовки в автошколі свідоцтво про закінчення теоретичної та свідоцтво про закінчення практичної підготовки невідкладно вноситься закладом в електронній формі. Свідоцтво про закінчення практичної підготовки вноситься після успішного складення внутрішнього практичного іспиту в автошколі. Свідоцтва на паперових бланках наразі автошколи не видають. За бажанням кандидата у водії навчальний заклад може роздрукувати електронне свідоцтво на звичайному аркуші формату А4. Інформацію про кандидата у водії, який закінчив навчання, автошкола самостійно вносить до Єдиного державного реєстру МВС (ЄДР МВС). Тому не потрібно пред’являти паперові документи перед складанням іспитів – вся необхідна інформація автоматично відображається в електронній системі, яку бачить як викладач автошколи, так і адміністратор сервісного центру МВС. У свідоцтвах про закінчення підготовки (теоретичної та практичної) міститься інформація про випускника та заклад підготовки: серія та номер документа, а також термін його дії; найменування закладу, його номер у ЄДР МВС, серія, номер та строк дії сертифіката про державну акредитацію; персональні дані кандидата у водії (ПІБ та реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані); період проходження підготовки та її тривалість у годинах; категорія транспортного засобу; номер і дата протоколу підсумкового іспиту та отримана оцінка; відомості про голову комісії та керівника навчального закладу. Свідоцтво підтверджує факт проходження підготовки, але не надає права на керування транспортним засобом. Звертаємо увагу, що теоретична та практична підготовка має проходити тільки в акредитованій автошколі. Навчання у так званих «приватних інструкторів» поза офіційною програмою або спроби обійти процедуру не матимуть жодної юридичної сили. Адже дані про сертифікацію закладу, навчальний процес та кількість годин водіння внесено до ЄДР МВС, адміністратор сервісного центру МВС бачить усе в системі. Сторонні особи не мають доступу до реєстру, тому не можуть внести туди жодних записів. Якщо в реєстрі відсутнє свідоцтво про закінчення теоретичної та/або практичної підготовки, такий кандидат у водії не допускається до складання  іспитів в сервісному центрі МВС. Свідоцтво про закінчення теоретичної підготовки в автошколі дійсне 1 рік, а практичної – 2 роки. Важливо! Якщо до теоретичного іспиту ви готувались самостійно без автошколи, необхідно цю інформацію повідомити адміністратору в сервісному центрі МВС перед проходженням тестування з ПДР. Консультацію щодо послуг сервісних центрів МВС можна отримати за телефоном (044) 290-19-88 або на сторінках Головного сервісного центру МВС в Фейсбук та Інстаграм. Відповіді на найпоширеніші питання та корисну інформацію черпайте на сайті.